Тіні забутих предків — поетичне кіно

Нарешті я змогла скористатися нагодою і все ж подивитись цей фільм! А все завдяки новому херсонському проекту «Простір Art-hub». 

Візит додому співпав з показом. І я вважаю це дуже символічно, адже «Тіні забутих предків» це кіно-повість, кіно-ілюстрація життя, традицій, побуту гуцулів. А в мені тече гуцульська кров, тато чистокровний гуцул. Хоч мої предки давно перебралися на південь і в рідних Карпатах майже нікого не лишилось, пам’ять роду, мабуть таки, не порожній звук…

tini-zabutyh-predkiv

Так, дивитись даний фільм не просто. Сюжет дуже примітивний і йому відведена далеко не головна роль. Це зроблено навмисно, щоб не відволікатись, а повністю бути поглиненим атмоферою кіно-стрічки. Вир традицій, символів, знаків і почуттів накриває хвилею. До кінця не зрозуміло багатьох речей, але при цьому серцем відчуваєш, що знаєш — так і має бути.

Однозначно, кожен має переглянути «Тіні забутих предків». Просто відчути цей фільм, не прагнучи пояснень. Важко, цікаво і незабутньо.

Режисери: Сергій Параджанов, Володимир Луговський.

Головні ролі: Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова

Жанр: драма

Тривалість: 98 хв.

Рік: 1964.

Оцінка: 8 із 10 балів.

Приємного перегляду!

3-e1458641627329

No votes yet.
Please wait...

Добавить комментарий